гуляючи цим лісом між пальмових апартаментів,
ми кепкуємо з мавп та з їхніх убогих
уявлень про добре життя.
вони повсідалися довкола замуленої ковбані –
щоп'ятниці впень напиваються;
загризають то все горіхами,
а потім ще й варениками, й бубликами з маком:
бублика з'їдають,
а ізюм залишають на потім,
щоб поласувати в неділю.
тигри та леви, що чигають в чагарнику –
грізні, проте ж і тупі, й ледачі,
от і дрімають собі цілий день,
геть ні про що не дбаючи:
ні про кров, ні про м'ясо насущне.
треба нам тут заквасити, треба заколотити
який великий заколот в тваринному сонному царстві.
це буде нормально: я тигр, коли прагну кохання,
та я ж і змія, коли згоди між нами немає.
скажи лиш слово, й хлопці виростуть тут біля тебе,
мов після дощу гриби, – чи страшні допотопні дракони:
з пазурами на спині, з хвостами, як граблі,
лускаті та лупаті, що зможуть поширити дрож
і тремтіння аж до країв землі.
чи то не дуже страшно, коли на плечах у тебе
вмоститься чорт, як я? –
блискавка й грім вже не будуть такі зухвалі;
і не так налякає тебе повна звуків таємних ніч;
а потім, по всьому, напишу на твоєму надгробку:
я ніколи тебе не забуду; дякую за обід.
а можеш і ти так само, я заперечень не маю.
я навіть думаю, в великій грі тварин
легко знайдеться свій переможений і переможець.
ну то ми заколотимо? в річці – брудні крокодили
плавають там з кавалками – й їхніми, і бегемотів.
господь сотворив кошенят, і накидав гадюк в траву.
є такий перший гросмейстер – він ходить лиш пішаками.
він сидить, тепер, мов король,
благословляє вечірнє сонце,
а на завтра вже приготував
щось новеньке: новий світанок.
ну, це як звечора готувати собі сніданок, –
ми ще над цим міркуємо,
а мавпам, здається, вже хочеться
дати цим туркам просвіти? годі:
ми заколотимо, вшкваримо, накосячимо і напартачимо
не на цей день:
назавжди цілу ніч рокенролу
за твором: bungle in the jungle, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2017
автор: Crystal view