Спадає сніг на сіру землю,
Кружляє туга по полях.
Крізь млистий ситець
Тьмяніє сонце в небесах.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова,
Немає й пам’яті булого.
Перебирає вітер
Неквапливо струни,
Розносить тихий плач
Сповитих у землі.
Шепочуть їхні душі
Про найдорожчу мрію в світі –
Знов сісти на коня
Й назустріч волі полетіти.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова,
Немає й пам’яті булого.
Під рясний дзвін копит
І куряву дороги,
Хотіли знов войовники
Відчути йоту волі…
Тепер замість коня
Літає хуртовина полем,
І вітер ширить пісню
Спраглих душ до волі.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Не має казка ця щасливого кінця,
Та має дух і силу.
[i]/2017-2018, 2023/[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2017
автор: Олексій Журавленко