Я наче в полоні свого ж життя .
Неоднозначно все розумію .
Мені здається , я нічого не вмію .
І придушую ніби якісь відчуття .
Плентаюсь по лабіринті .
Все ті ж повороти , сірі тони.
І коли двері знайдуться ,
то наглухо забиті.
Чи то ілюзія на фоні стіни .
Я під дощем - не промокаю.
Я під сонцем - та холодно.
Ось ніби знайшла і тут же втрачаю .
Знову перо у чорнило вмочаю.
Весь час відчуття " голоду "...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2017
автор: БЕЗ