Шукаю до свого серденька
Дорогу я.
Ох, і нелегке це завдання.
Тут потрібні тиша і час.
А де знайти тишу,
Коли всюди шум, гам, тарарам?
А де знайти на роздуми час,
Коли так стрімко гонить нас
Цей божевільний неспокійний час?
А куди? Та ж треба виживати
Й дорогу на захід нам прокладати,
Хоча вікно у Європу
Давно уже стоїть.
І через нього
Ми так залюблено споглядаємо
На неї, Її Величність Ойропані -
Ми її призналися в коханні,
І тепер доріжку і до її сердешної
Треба прокладати.
Постій! Зупинись!
Ти ж до свого серденька
Спочатку дорогу знайди.
А що твоє серденько
Так міцно тримає?
Чи здобуток Любові
Воно уже має?
А чи гнів, зневіра, ненависть, лють
Кров із серденька бідного п"ють?
І так воно бідолашне стогне, бідкається,
Але не здається,
А бореться з тими лютими ворогами.
Б"ється днями і ночами.
Воно мусить перемогти,
І вигнати їх геть, звільнивши місце
Для народження Любові,
Що є світлом Життя
І хлібом для душі.
Будьмо сильними, мужі!
Не здаваймо свій простір.
І хай ваше слово звучить
Сильно, переконливо і
Переможно!
І слабка половина піде
За вами.
Ми завжди із вами!
Як небо і сонце -
Без вас воно не загляне
До нас у віконце,
У віконечко нашої душі.
Тож любімо, допоки живі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2017
автор: яся