Снігом вистеля

Ти  моя,  білосніжна  зима,  
Все  кругом  замела,  замела.
І  нічого  вже  в  полі  нема.
Ми  чекали  тебе  недарма.  

Посріблила    усе  навкруги.
Тут  від  лісу  аж  ген  до  ріки
Розляглися  масивні  сніги.
З  кучугур  збудувала  містки.  

Сніг  блищить,  ще  й  на  сонці  сія.
Вже  морозом  сповита  земля.
А  зима  –  господиня  моя  
 Килимами  усе  вистеля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763970
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2017
автор: Ольга Калина