У долонях…

На  землю  впала    благодать  найпершим  снігом,
Журби  замкнулися  вуста  твердим  горіхом.
О  ні,  не  сніг  це,  не  кришталь  –  життю  начало…
Дощами  стяжені  поля    зима  вінчала.

Дивлюся    вдаль,  де  журавлі  ятрили  душу,
Печаллю  спогади  прощальні  не  порушу.
Бо  перший  сніг  як  дивне  твориво  космічне,
Незриму  радість  принесе  у  душу  вічну.

З    журбою  радість  обнялась  на  вітрі  злому.
О  світе,  хто  для  тебе  я  в  цю  мить  содомну?
Відносить  душу…  й  ось  уже  в  небеснім  лоні
Тримаю  світ  оцей  величний    у…    долоні.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2017
автор: Олена Жежук