Коли душа заповнена ущерть
І серце вже не тліє, а палає,
Його ще не торкнувся зради щем,
І віти ніжно дерево схиляє,
Коли струмок не плаче, а дзвенить,
І дощ веселий, хоч навколо сіро,
Немає в цім закоханих вини
Ні в юнім віці, ані в віці зрілім.
Засуджувати зраду теж не слід,
Хоч Бог теж проти перелюбу-зради,
Та вже такий він є – наш дивний світ –
Шукає в протилежностях розраду.
01.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2017
автор: Ганна Верес