У ночі ноги чорні, босі,
Серп золотиться на чолі,
Вінок зірок у пишних косах,
Смолиста сукня до землі.
На вид не визначить їй років,
Іде, немов вдова, тихцем,
Спиняє час від часу кроки,
Пускає магію лицем.
Наказує живому: "Спати!"
Рішучим помахом руки.
Дніпро стихає і Карпати,
Під’їзди мовкнуть і хвіртки.
І хмародер приспить, і хату,
Гніздо, де джміль чи журавлі.
До ранку буде раювати,
До перших півнів на селі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763406
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.12.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)