У лісі зашаруділо
Все листя зашелестіло
Раптово ведмідь з`явився
Ой, дітки, він заблудився.
Трощить гілки, лапи сильні
Очі сердиті й печальні
Знайти дорогу незмога
І де ж поділась барлога…
-Гей, - поруч сіла сорока
- Що, заблукав лежебока?
Досить гілля, те ламати
Гайда мене, доганяти !-
Вогнем, загорілись очі
Ведмідь заревів щомочі
Злий, намагавсь її схопить
І щось про себе бубонить
Враз за гілку зачепився
У барлозі опинився.
-Ну, що? - гукає сорока
- Дякуй мені, лежебока
Радий, всміхнувся дикий звір
-Тепер, ми друзі, ти повір!
Ведмідь, медом пригощає
Запивають удвох чаєм…
А сорока все тріщить
Від тепер, будем дружить!
Ми всі в лісі - одна сім`я
Тут важливо - це довір`я!
10.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2017
автор: Ніна Незламна