Ростити душі, оживляти мрії
Не передбачено у світі лихварів.
У сховищах зомлілої надії
Як віднайти своїх поводирів?
Як все-таки признати хибним
Напруження життєве до знемог?
Відторгнути, відтяти чужорідне?
Час осідає путами пересторог …
Та безліч є прийомів стильних
Вести неоголошену війну,
Супроти ворогів настирних
До тих , хто поринає в глибину.
Змагатися для цього не потрібно,
Відлюдником ставати чи святим,
А відшукати до душі подібне,
Його плекати і втішатись ним.
Фортецею повстане це підпілля,
І виросте не скривджена любов -
Фрагмент життя так стане вільним
Та прихистить натхнення знов.
І віднайдуться спільники і стражі,
А вчителі своїх чекають днів.
Аби ти тільки звичок вражих
У чистий світ цей не привів
© Олена Зінченко 30.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763142
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Zinthenko Olena