Ми б сходили на каву в Женеві
І пройшлися по берегу Рони.
Кажуть, там є трамваї рожеві,
А в дерев - розмальовані крони.
Запросив би на піццу у Римі
І обняв біля стін Колізею,
Та ім'я нашій спільній дитині
Ми обрали б у тиші музею.
Грали б сніжки в околицях Осло
І на фоні величного фйорда
Я б укрив тебе пледом із ворсом,
Помагаючи встати з сноуборда.
Лоскотали б бруківку Варшави,
Посміхалися б з їхніх "пшепрашам"
І за чашкою чорної кави
Мізкували б про завтрішнє наше.
Ми пішли б у кіно в Амстердамі
І вдихали би запах тюльпанів,
Я б тобі, найпрекраснішій дамі,
Шепотів би "Люблю, моя пані".
Все було б, а можливо і більше
Від кохання би рвало блокноти,
Ти і я були б найщасливіші...
Якби знав я лиш де ти і хто ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Віктор Ковач