Нас осінь чекає погідна
У парку предвічного міста —
Зникають тут так непомітно
І час, і масштаби, і відстань.
Тут вічність розігрує п’єсу,
І спокій в живильнім повітрі
Осіннім керує оркестром,
Немов диригент за пюпітром.
Ми з сумом поглянемо разом
На стоптане листя опале —
То осені жовті топази,
Вогненно-багряні опали.
© Володимир Присяжнюк
20.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Володимир Присяжнюк