Байстрюччя ви, Украйну убиваєте...
Невже до неї в серці в вас злоба?
У звірів ви покращення благаєте,
О, Господи, чи більша є ганьба.
Забули мову... вже й не розмовляєте,
Лєпєчетє... - худоби... - язиком.
Свою неповноцінність ницу виражаєте,
Приємно вам... когхокать індюком.
Ви честь і гідність предків моїх хаєте,
Невже нема в вас сорому й стида?
Без мила в д.пу... владі заглядаєте,
Невже не можете без хама і ж.да?
Чиї ж ви дітки... нині... забуваєте,
Проснітеся ж бо...- виправте горба.
Без ланцюгів себе не уявляєте,
Та вирвіть... у кінець в собі... раба!
Перед свинею... бісером метаєте,
Жалієтесь, що важке це життя?
До влади зайд... - чужинців обираєте...
До вас немаю, я продажних співчуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Миколай Волиняк