Тримаю квиток і знову дорога,
Покинути мушу родинний свій дім.
Холодом осінь війнула з порога,
Винити не буду її я у тім.
До зустрічі друзі, місто й родина,
На крилах до вас повернусь, прилечу.
Дощем по вікні стікає година
За нею хвилина й секунда плачу.
Це осінь ридає листям пожовклим,
Встеляє доріжку багряну до ніг.
Іду в Листопад асфальтом промоклим,
Іду я у Грудень, де білий впав сніг.
Не плач моє місто ранком туманним
Й не треба вечірніх теж зоряних сліз.
Я повернуся з промінням весняним,
Коли зацвіте у ріки верболіз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762869
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Східний