Під лагідними зорями серпневого неба зустрілися дві самотні Душі.
Одна - сильна та мужня, яка ніколи не показувала своєї самоти, вона давно шукала свою єдину споріднену Душу, своє продовження і не могла знайти.
Друга Душа була страдницька, кинута на поталу,із обпаленими крильми , що були вимащені багном , якого не шкодували інші Душі, черстві, жорстокі,ниці , котрі отримували насолоду від її мук та безвиході.
Доля хотіла поєднати їх ще ранньою весною,коли земля оживала і розквітала, саме тоді і сильна Душа відчула,що та Душа, яку вона шукає, десь зовсім поруч.
Та страдницька Душа не була тоді страдницькою, була обвінчана з іншою, вона не була вільною і від цього почувалася щасливою. Літала в небі, співала веселих пісень, була коханою та жаданою і думала, що так буде завжди. Але виявилось, що то все - марево,дурман,омана. І залишилась та Душа одна - однісінька із розбитим серцем. Вона тепер знала, що таке пекло на землі,хотілось померти, зникнути, щоб не відчувати болю.
Та у Долі був свій непередбачуваний план…
Вони стояли одна проти одної,було чутно, як б’ються, немов сполохані птахи в клітці, їх серця. Страдницька Душа тремтіла, немов листя на осиці.
- Ти моя? – запитала сильна.
- Тепер твоя, - почула у відповідь. – Я буду щаслива?
- Ми будемо щасливі… Я так довго тебе чекав. Я так довго тебе шукав, – промовила сильна Душа і ніжно пригорнула до себе страдницьку , щоб не сполохати, не злякати. – Ми почнемо життя із чистого аркуша, і не важливо, що було з нами до зустрічі.
Страдницька Душа посміхнулась, в очах спалахнув вогник надії, а груди заполонило приємне,майже забуте, тепло. Багно з крил безслідно зникло, стали вони знову чисті та прозорі.
Під лагідними зорями серпневого неба зустрілися дві самотні Душі і стали навіки одною…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: Ірен Манжос