Оксамитове небо у блискітках - стразах,
Оксамитовий вечір у тишу вдягнувсь.
Загубились слова у несказаних фразах,
І ця тиша потрібна й жадана чомусь...
Непроказана думка бринить у повітрі,
А емоції тануть, світліша в душі.
Злість, образи зникають в холодному вітрі,
І стають не мої, і далекі й чужі...
І самотність виходить на користь буває,
Терапія для нервів розбурханих в ній,
Якось все не потрібне і зайве зникає,
Повертає знов серце у русло надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: Наталка Долинська