Ти мене не почуєш,ні,
ти мене не відчуєш.
У кожного історія своя,
поет копає самі глибини душі,
вицарапує слово крізь біль,
щоб пізнати як бути собою.
Не кожний з поетів щасливий в житті,
частіше призваний страждати.
Рука-провідник,для почуттів,
а голос щоб усе передати.
У нього по іншому зображення світу,
він бачить красу у голодній стихії.
Й не потрібно диплому й тої освіти,
щоб впливати на долі й події.
Він частіше самотній,й блукає як вітер,
й боїться не стати новою жертвою ролі.
У дикому полі,вирощують квіти,
люди без думки,без мрії як голі.
Він дальше пише,хоч його вже забули,
як мати співає про любов колискову,
він прокричить,знову його не почули,
й частинки із себе вкладає у слово
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762751
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2017
автор: V1TaL1o