ой, слухай дитино, які є проблеми в книжці:
ну, я знайшов помадну пляму від вашого поцілунку.
чи не могли б ви змити? ах, вже не можна. пробач.
я танцюю в великому захваті
по твоїй недоконаній логіці
мов горобець на калиновій гілці;
а як буде добре станцювати на твоїй могилці!
я танцюю з дівчатами на твоїх кістках.
я буду танцювати, танцювати
по всьому твоєму шикарному особняку,
я танцюю в твоєму загубленому світі.
привіт, дитино, ти можеш пройти цю вікторину,
ти зможеш пройти цю вікторину, не бійся.
ну, просто поклади свої гроші,
де мої та всі инші загребущі руки –
ти така гостра, як ляпас від коханої руки.
ой, дитино, це все, чим я можу тобі віддячити.
ви програли вашу руку, і тепер я втрачаю обличчя.
добре, слухаю твою сукню, маю ще й добрі новини:
ти гарно поклала мене в ганьбу, так.
твоя легковага - все, що мені потрібно.
так, я збираюся танцювати по всій твоїй мовчазній брехні:
і ніяких ніг в високих чоботях,
і ніяких танців у мене на столі;
не їж заборонених фруктів, ніяких шовків та мережив;
і не кажи, щоб я
ще й за тобою стежив.
так, тепер я танцюватиму, і питиму напої.
танцюю по всій твоїй аргентині,
а римуватиму аж у сполучених штатах.
ви отримали це зараз, цілую до побачення,
так що здирайте з мене всі мої життя,
дивіться, як я плачу.
я сподіваюся, ти страждатимеш також, –
не страждай дуже довго,
фруксіє.
ти народилася зі срібною ложкою в руці:
дівчина-торпеда. так я навчився плавати,
коли дивився, як плаваєш; а плакати –
теж таки в тебе вчитимуся!
ти пасуєш мені, як дорога краватка.
ми – пара. пасуй мені, як рукавичка;
не йди, бо щойно ти вийдеш за двері,
побачиш: ніколи раніше
не робила таких дурних помилок.
а я за тобою плакатиму: плакатиму на папері.
таке вже моє прокляття.
у мене температура, дитино. –
я хочу тепла вашого дотику.
то ви стоїте там одягнені
червоним, червоним кольором?
я надовго отримав це відчуття,
не можу вас вивести – вже й вибивав –
з цієї голови – вона, як попільничка.
одного разу кажеш, ненавидиш мене;
а ще одного, що ненавидиш нестерпно.
але я знайшов тебе в ліжку, ти спала
і бачила вві сні якісь нічні мультфільми.
я гріюся лихоманкою, чи граюся з вогнем,
та тепер вже точно тебе люблю.
дитино, так просто марнуєш дорогоцінний час!
якщо хочеш знати, що маю на думці про тебе,
читай мене знов так уважно, як-от вечірню газету:
сторінку за сторінкою,
рядок за рядком.
але я тут хлопець, у мене таємниця.
іноді любов, як м'ячик і ланцюжок –
ну, а як хто не знає, на ланцюжку собака:
тримає вас вночі, чому це завжди однаково?
якщо ти хочеш знати правду, це те,
чого не можу пояснити.
так, любов – як м'ячик і ланцюг –
чую відлуння від обіцянки, яку я зробив навіки.
коли ти сильний, ти можеш стояти самостійно.
бачу своє майбутнє, дивлюся, мов прокурор, тобі в вічі.
це запалило вашу любов, щоб моє серце воскресло.
колись я жив у якомусь такому житті, вірую:
вся любов є сліпа, та чи завжди вона правосудна?
але про тебе це все свідчить минулого разу.
все про тебе мені розповідається
залежно від підкуплених свідків
і їхнього правдивого екстазу.
так, то все через те,
що дівчата без ніякого логічного м'яса
не подають мені фактів, а також юридичної втіхи.
мамо, мамо, я сплю, а ти йди.
до їди, для їди й тричі після їди –
мені потрібна ціла лотта. так, це правильно сказано,
що ви є тим, кого їсте.
і ось мені тепер чогось потрібно:
мені потрібна ціла жінка лотти.
це липуча ситуація, слизька.
лиш не подумайте, що якась там лоттина жінка:
така погана звичка – це добре, добре, добре
за творами kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2017
автор: Crystal view