вона сліпить тебе осяйною брехнею,
ти киваєш, хитаєшся, і покірно бредеш за нею.
тяжкі часи минули, всі нежиті померли.
чому ж ти невесела? не чую твоїх слів –
а лиш сумнівне золото, й якісь фальшиві перли,
і відмовки, немов з переляку.
та якщо я тебе засмутив,
маю шрами на черепі – я не пишаюся ними,
я радію, що досі живий. люблю тебе,
і радію кожній нагоді
знов ожити, й зрадіти, моя несподівана блискавко:
ти влучаєш мені в моє серце,
коли воно мертве; а помирає
з туги за тобою.
ох.
так, це складне питання, справді, дитино:
воно складається аж з двох, як яблуко, частин:
з тебе та з мене. та довго не думай про це:
додай лиш до мене свою половину,
і буде добре. без тебе я просто кретин.
а ти без мене – чи ти щаслива?
можеш зробити світові неоціненну ласку.
як врятуєш мене від загибелі,
я з цього доброго дива
дам, кажу, людству якусь дуже мудру підказку,
як йому жити.
поцілуй мене в серце.
об нього розбиваються все лиш нещирі серця.
люди, а ви мовчіть. чи то не вам я
подарував свободу? вбийте в собі мерця,
переламайте об коліно стартового прапорця,
випустіть всі демони, і спостерігайте.
а якщо ви спираєтеся
на правдиві моральні засади,
вбийте того, що веде мене до влади,
і я виконуватиму його обов'язки.
гей, гей! хапайте віжки і відпустіть собак,
а самі відійдіть на відстань польоту уяви:
маю намір виправляти людську расу,
як war machine з обмеженим нелюдським інтелектом
та з непомірними бажаннями.
дитино, зрозумій: це раса дурнів,
і ти ніколи не зможеш перемогти,
коли б схотіла, й коли б взаємодіяла з нею
за протоколами класичних мудреців.
шановна громадо, звертаюся до тебе
з тієї причини, що маю таке доручення.
не питайте від кого, бо не скажу.
мені не потрібна причина, щоб з'їхати з глузду,
тобі не потрібна причина,
щоб бути людським багном.
ну, хто тут резидент радянського союзду?
зачитайте нам коротенько
рішення вашого з'їзду,
я пошлю вас до пекла через центрвиборчком.
а якщо не до пекла –
добре, містере канча, побачимо.
це не означає, що вже кінець світу.
парод:
ну, ми працюємо цілий день,
і ми не знаємо, чому.
коли тіло голодує цілий день,
це підгодовує твій апетит.
тіло дано людині для гріха
та апетиту.
йди до пляшки, бо ти заплатив,
а щоб легше, ти заплутав заборгованість.
добре життя – найкраща покара
таким, як ви, нікчемам.
тому дай пекло тим, хто того потребує,
а хто не потребує – тих не помічай.
що відбувається там у людей за дверима,
поки місто спить –
нехай то буде великою жовтневою таємницею.
так, жебраки, злодії та невдахи,
немає ніякого смутку чи радости,
немає ніякої користи з вас
за творами kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Crystal view