Не хотіла мати, відпускати сина…

Не  хотіла  мати,  відпускати  сина,
Не  хотіла  мати,  цієї  війни,
І  так    гірко  плакала-  він  її  частина,
Він  пішов  у  полум'я:"Мамо  зупини!"

-Мамо  моя  рідна  ,  Україна  -мати,
Я  не  можу  втримати  біль  і  смуток  свій,
Піду  я  у  полум'я,  її  захищати,
Бо  не  можу  бачити  злодіяння  дій!

І  в  потоці  істини,  я  тебе  згадаю,
І  домівку  в  селещі,  ті  солодощі...
Бо  від  куль  і  крові,  серце  замирає,
І  всі  хлопці  мамо  -  ми  у  вогнищі!

Там  війна  охоплює  тяжко,  дуже    гірко  -
Ні  -  не  має  серця,  на  душі-  дощі...
А  на  небі  знову  вийшла  перша  зірка,
Хочу  пам'ятати,  свіжі  пахощі.
І  коли  я  очі  свої  закриваю,
Бачу  очі  лагідні,  душу  чарівну,
Батьківщину  мамо  !  Свою  захищаю!
І  любов  до  неї,  ставлю  порівну!

І  посіялося  пекло,  кулі,  гради,  пастка,
Марнослів'я,  пустослів'я,  ворогів  гранати.
До  останьго  дитятка,  мамині-  курчатка,
Як  могли  вони  тримались,  хлопці-ластів'ятка...

Не  хотіла  мати,  відпускати  сина,
Не  хотіла  мати,  цієї  війни...
І  так  важко  плакала,  він  -  її  частина,
Він  пішов  у  полум'я  :"Мамо  обійми"...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Lumen74