Линяла ніч від досвітних вогнів,
Пантерою у всесвіт утікала.
Край неба де-не-де вже посвітлів,
Складались пазлами його лекала.
Зажеврів сірий обрій вдалині,
Врочисто запалився феєрверком.
Зникали срібні зорі в вишині,
Водичка в річці блиснула люстерком.
Побігли сині роси в чобітках,
Снувалося повітря оксамитом.
Зшивали хмари небо у латках,
Проміння просівалося крізь сито.
Ген місяць одинокий догорав,
Вужем звивалася пітьма-небога.
Осліпла ніч від сонячних приправ,
І прояснилася у день дорога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Lana P.