А давайте... давай на "ти"...
Ми вже досить давно знайомі...
Щоб стосунки могли рости,
Так же ближче, принаймні... зовні...
А давайте... давай на "ти"...
Навіть серденько швидше б'ється...
Як же, мила, мені кортить
Чути й Вашого стукіт серця...
А давайте... давай на "ти"...
Так приємніше, так рідніше...
Як же ж хочеться перейти...
Та у відповідь... Ваша тиша...
А крізь неї, як вітром: "ні"...
Нам із Вами іще зарано,
Бо на "ти" - вже як на війні,
Де смертельні бувають рани...
Бо на "ти" - це не те, не те...
Це - цнотливостей наших втрата...
Наче зближення, а проте,
І кінцем воно може стати.
Не втрачаємо голови,
Та тримаємося залізно,
Залишаючись все ж на "Ви",
Бо ніколи на "ти" не пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Ярослав К.