Привіт незнайомко, як поживаєш?
Як може по світі ходити краса,
А з іншого боку може не знаєш,
Що поруч з тобою зоря пригаса.
Що поруч з тобою соромляться квіти,
Дерева про тебе співають пісні,
Весною пташки присилають привіти,
Кохання про тебе мріє у сні.
Ти мабуть із тих, що люблять одіти
Гармонію, мрію, кохання щодня.
А може ти внучкою є Афродіти,
Що навіть Афіна тобі не рівня?
Хоч буду нав’язливий, скажу я прямо
І погляду свого не відверну,
А може і доля зробить так само:
Ти зачепила сердечну струну.
Можливо мою, можливо і інших,
Можливо усіх перехожих уже.
Ти чарівна, і бачиш це в вірші,
Можливо ще пам'ять цю мить збереже.
Ну що ж незнайомка, я мушу іти,
Тобі на прощання лише посміхаюсь.
Боюсь, що зненацька підкориш світи,
А може й серця. Боюсь, закохаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович