Уже не тяжко відчувати сум.
у серці прірва.
Це розум викопав могилу,
для всіх світлих сподівань.
Холодний розсуд все супроводжує кохання,
і вже так страшно закохатись,
і не виходить як колись.
Думками спалюю байки,
що так лепечуть мужички.
Ей, припиніть тріпати
фіг зна чим любовную дурню,
інакше вас по вашому ж пошлю.
Колись так вірилось в любов,
а зараз це називається симпатією просто.
Симпатія у дома, за стіною,
чекає на роботі, в квартирці в іншому районі.
і пріоритети в кожного свої.
це не влаштовує мене,
і підлаштовуватись ніколи не збираюсь.
Як не моє - в могилу сподівання,
відродиться у іншої в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: Etotak369