Ти думаєш, що ти посміхаєшся?
Ні, це сонце зазирнуло на хвилинку …
Може, ти помиляєшся,
Але залишаєш йому лише малесеньку шпаринку.
Він до тебе проривається,
Через осінь, через темряву, кожну свою хвилину …
Він дуже старається,
Але він вітер. А тобі потрібно звичайну людину …
Може, він налітається
І покладе голову тобі на долоні …
Де був, у всьому зізнається,
І не болітимуть у тебе від нього скроні …
Та в чім йому зізнаватися …
Він би з тобою залишився,
Тільки від тої байдужості
Десь полетів, закрутився …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: Дружня рука