Ти поруч знов, і я тебе вдихаю,
а руки ніжно так беруть тебе за стан,
твої принади безсловесно оглядаю
і віддаюсь твоїм палким губам.
Цілую бархат між грудей розкішних,
лечу в ущелину солодкого гріха.
Ти вся тремтиш від дотиків неспішних,
і навіть серце від безумства затиха.
Мене цунамі з головою накриває,
у вир чуттєвий ти затягуєш мене.
Немов на тисячі уламків розриває
у мить, як збудження вершини досягне.
22.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761845
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.11.2017
автор: Пасічник Анатолій