Серед поля кімнати стоячи

Стінами  обрамлена  тепер
Чи  це  ти  стоїш,  дівчино
Серед  поля  кімнати  втомлена
Скажена
Двійників  у  дзеркалі  не  знаходячи
І  не  шукаючи
Як  вулиці  змінюють  взуття  не  чуєш

Ти  серед  поля  кімнати  вигадай  
Як  край  неба  заївся  вишнями
Літо  твоє  ковтаючи  небо  дихає
Розгойдує
Заляпані  думками  простирадла  хмар
У  архів  минулого  
М’ятні  лисенята  цілунків  його  ховаючи

Серед  поля  кімнати  мертвої
З  вуст  теплу  пташку  імені  випусти
Запах  вітру  тепер  обійми  
Бо  не  спиш.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761701
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2017
автор: Марина Мара