Нас убиває все ж не тільки куля,
не лише розірвавшийся снаряд.
Ганебне слово завжди серце муля,
то смертоносна зброя, справжній яд.
Людей вбиває слава і байдужість,
ідуть з життя від горя і образ.
Вбиває підлість часто й недолугість,
від страху помирали і не раз…
Нам заздрощі не раз стискали шию
і боягузи укорочують життя.
Дурна ще слава віє суховієм
і майже позбавляє майбуття.
А скільки нерозділене кохання
у білім світі натворило бід?!.
І не важливо, перше чи останнє,
його не заросте у серці слід.
Це пам’ятайте, я прошу вас, люди!
Задумайтесь до „пострілу“ за мить,
що може шансу іншого й не буде
і смерть чиюсь ще можна зупинить!
17.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2017
автор: Олександр Мачула