Коли залишилось всього нічого,
ніби немає більш чого зламати,
я загубилась хто тут і до кого
повинен бігти вибачатись.
Помилка, я ж не звикла помилятись...
історія широкого масштабу...
Зима, а значить, тепло одягатись,
варити каву і ліпити бабу.
Горнути сніг під вікнами, чекати в гості,
дивитись фільми про любов...
давай на землю виллємо цей келих злості!
давай залишимося разом знов!
Дістанемо стару ялинку із підвалу
І зробимо сніжинки із паперу.
Мені тебе було замало,
ти залиши мені листа під двері.
Бурульки заблищать зі стріх,
І буде сніг нам падати із вати.
Подалі від усіх-усіх
Залишимося зимувати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2017
автор: Ксеня Шелест