Це наша хата. Ясен на кутку…
Стежина, що квітує в споришах.
Старезна груша в молодім садку,
Сюди завжди летить моя душа.
Тут рідне все і хоч пройшли роки,
Та навесні, коли білю садок,
Неначе руки тягнуться гілки
І гріє дивний серце холодок.
Тут діда сльози й тата мозолі,
Матусі домоткане полотно,
Якісь несамовиті солов,ї
І в клубі «до шістнадцяти» кіно.
Переплелось, усе переплелось,
Проте своє ще гріє іздаля.
Лечу додому, так вже повелось,
Бо тут родивсь і тут моя земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761346
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.11.2017
автор: Віталій Назарук