Кажуть, закоханість місяці два триває.
А далі – або забудеш, або кохання.
Відповідь дайте тоді ось на запитання:
«Чому я тремчу, як два роки тому?» Не знаю…
Чому я і досі червона, як помідор?!
Дрижу, наче птаха в руках або холодець.
Неначе підсудний, а поруч – то прокурор,
Все падає з рук, розбивається… Молодець!
Я така молодець, що як бачу – то запинаюсь,
І ховаючи погляд, пітніють мої долоні.
Намагаюся їсти, зап’ю – то я захлинаюсь.
То раптово сміюся, а згодом зливаю сльози.
Ну і що тоді скажете? Зовсім це не любов,
А закоханість значить. Два місяці, як два роки.
З жахливих емоцій чекаю бодай обнов,
Не вкладаюся я в наукові обмежень строки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2017
автор: Ірина Морська