Так буває лише у період молодості чи війни –
Все наповнене змістом й надмірністю: захід сонця, у небі - охра та теракота,
Золоті порошинки в повітрі, старезне червоне крісло біля стіни…
В цій кімнаті ще можна вловити і запах духмяного хліба, й прочитаних книг, і суботи…
Так буває, коли помирає близький - для родини вкотре
Наче все розчиняється, никне - і радощі, і турботи.
Почуття тих, хто втратив, пожмакані, з присмаком святості і вини…
Ці видіння завжди будуть сповнені присмутку та імли:
Ніжних, вагомих – таких, щоб у серці тисло, -
Як на давніх портретах, де дати стерті, бо по краєчках роки спливли -
Над світлинами теж невмолиме життя зависло…
І недоречно риплять пружини, тінь втискаючи в звично зім"яте червоне крісло…
І хоч в теплій кімнаті ще пахне в’юнким дитинством,
Та нема вже кого обійняти, з любов"ю приникнувши до колін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761309
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2017
автор: Єлена Дорофієвська