Твоя рука, кохана – мій маестро

Простягнута  рука,
Візьму  її  в  долоні,
В  ній  радість  чи  журба,
Слід  пелюсток  червоних  …

Тендітна  і  легка,
Мов  пташка  та  рука,
Ти  лиш  не  налякай,
Ти  грубо  не  хапай  …

Як  треба,  зупинися  на  півслові,
Картини  чорно-білі  з’їдають  кольорові  …
Її  рука  –  то  дружній  поцілунок,
І  ніжна,  і  легка,  вона  ще  і    малюнок  …

Така  рука  –  назавжди.  Це  дарунок.
Вона  із  почуттів,    емоцій  візерунок  …
Образиш,  обпече  вогнем,  немов  жарина,
Рука  –  це  лиш  рука,  за  нею  є  людина  …

Емоції  вогню  і  теплі,  і  гарячі,
Не  бачать  душі  їх  німі,  глухі,  незрячі.
Ну  то  летіть,  немає  на  вас  часу.
З  не  справжнього  не  зроблю  я  душі  прикрасу  …

А  ті  що  справжні  мові  рук  радіють,
Тримаються  за  них  і  так  п’яніють,
І  наче  диригент  в  оркестрі  
Твоя  рука,  кохана  –  мій  маестро!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2017
автор: Дружня рука