Чути воском, ладаном й миро
Душ хрести, що в терновім вінку
І не вимолиш чистим ефіром
Сіль-ненависть крізь вени-струну
І вина не було би більше
А ніж плеса мутної вини
Усе праведне зачерствіло в грішне
Через дзеркало війни та зими
Усе не до складу, усе не до ладу
Мінорні акорди
Не наче безодня: холодна й самотня
Й загублені коди
Від щастя і втіхи і днів, тих без лиха
По волі згасаю
Рятунку шукаю, надію ще маю
Ще доки маю я …
…чути громи, прокльони і рики
Тіл гниття ще наче живих
Плачуть янголи, ховають крики
Бо не сила молитись за всіх
І поряд нікого й нічого
Але порад аж за край
У просторі світу німого
Не звикай, не зникай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Андре Ільєн*