Не все то злото, що блищить…

Не  все  то  злото,  що  блищить,
Не  все  то  горе,  як  заплачуть  –  
Буває  серце  страх  болить,
Та  біль  його  ніхто  не  бачить.

Буває  відчай  настає,
Як  рай  і  топчуть,  і  плюндрують,
А  хто  хоч  голос  подає,
Того  не  бачать  і  не  чують.  

Бувають  дні,  коли  печаль
Готова  душу  розірвати,
А  тим,  хто  творить  весь  бедлам,
Аби  лиш  черево  напхати.  

Буває  все,  буває  всяк,
На  те  ж  бо  ми  і  грішні  люди:
Усе  ми  робимо  не  так
І  лихо  сіємо  усюди.

Та  є  одна  відрада:  в  тім,
Що  ми  живемо  в  цьому  світі,
Що  ця  земля  –  наш  спільний  дім
І  всі  ми  Богові  лиш  діти.

І  вже  як  серце  защемить,
Чи  біль  який  його  спіткає  –
До  Бога  кожен  прибіжить,
Бо  в  Ньому  лиш  надію  взнає.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2017
автор: Уляна Стринжа