Лежить скалічена земля


Лежить  скалічена  земля

Під  небом  сірим.

У  бандократів  із  Кремля

Все  під  прицілом.

Летить  не  м’яч  –  важкий  снаряд,

Дітей  вбиває.

Дерева,  школи  –  все  підряд  

В  ранах,  кривавих.


І  стогне  змучена  земля:

«Буде  допоки?»

Росія  ж,  наче  та  змія,

Украла  спокій.

І  плаче  чорний  листопад,

Сльозою  росить.

Температурний  перепад

Людей  морозить.



Живе  надією  земля

На  перемогу.

Наш  стяг  на  сонечку  злиняв,

Не  жде  підмоги,

Бо    власні  рани  тільки  нам

Болять  сильніше.

Я  знаю:  скінчиться  війна…

Хоча  б  скоріше!
10.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.11.2017
автор: Ганна Верес