А я тобі кажу: " Не вчися красти. Це протизаконно, хоча по сучасному,
по нашому, по традиційному, комерційному і виживаючому, бо як виживеш, коли
красти не навчився, хоча і в школі добре вчився. Та до сих пір не змирився -
онде кілько накрали законотворчі амбали. Караул! А ти хочеш лише трішки, ну
трішечки отої любові вкрасти. І як тут бути? Це якось не по державницьки і, навіть
не по-європейськи. Ну, припустим, вкрав. А далі що? Не знаєш , що знею робити,
як до неї підступити, як зберігати, де ховатися з нею, щоб інші не поцупили. І не
знаєш термін її придатності. Ну, що за морока?"
Чого ти там скрегочеш, сорока? А ну , лети! А я собі знаю. Я собі щось
на думці та й маю, а може у серці? О! Буду мовчати. Не можна про це казати. Це
не до оповідання. Ось і все. Не буду гаяти часу. Ей! Ви! Де там любов ховаєте
вашу? Ой-йой! Та це ж треба тихо. Щоб було все тихо, чисто, пристойно і достойно
мене. І ніщо в житті безслідно не мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2017
автор: яся