Жила в селі дівчинонька,
гарнесенька,як квітка,
співала,як пташинонька,
а звалася Марійка...
І був у неї тато,
і матінка-матуся,
і братик,і сестричка,
й старесенька бабуся...
І маму вона слухала,
і все їй помагала,
і братика,й сестричку,
з любов"ю доглядала...
Струнка,ніби тополенька,
і гарна,як калина,
вже виросла із дівчинки,
вродливая дівчина...
І з хлопцем познайомилась,
і щиро покохала,
про те,що буде лихо,
вона не відчувала...
Зла доля розлучила,
її з хлопцем коханим,
і довелося заміж,
їй вийти без кохання...
Та чоловік той виявивсь,-
турботливий і дужий,
усе робити він умів,
й дружину любив дуже...
Змирилася із долею,
і діток народила,
не знала і не відала,
що йде лиха година...
І от біда нагрянула,
як грім посеред ночі,
біди ковтнуть прийшлося,
і виплакати очі...
І нова влада у селі,
і нові постанови,
усе забрав новий режим,
і не лишив нічого...
Прийшла і смерть тоді в село,
й Марію не минула,
і поховала діточок,
і горенька ковтнула...
Бо ж не лишили й сподівань,-
і голод,і розруха,
убила вже мільйони доль,
радянська та наруга...
І чоловік кудись пропав,
вона вже й не шукала,
ніби сновида по селу,
замучена блукала...
Вже дні скінчалися її,
та і для чого жити?..
бо ні кохання, ні сім"ї,-
уже не відновити...
І побрела десь за село,
де ті могилки знала,
там прихилилася до них,
і там вона й сконала...
Забуть не можна ті роки,
і муки,і страждання,
Отож запалимо свічки,
і Пам"яті,й Єднання!..
Устань, народе мій, проснись,
не допускай більш зради,
І хором траурним озвись,
і домагайся Правди!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2017
автор: геометрія