Осінь в візерунчастім плащі,
Прогулялась лісом на світанні.
Хмари плачуть, як ідуть дощі,
Краплі падають, як роси ранні.
Вона тихо стукнула в вікно,
Зазирнула в нього, усміхнулась.
Розстелила з листя полотно,
Що би Ніч у нього загорнулась.
Холодом повіяло здаля,
Мабуть вже Зима до нас так близько.
Приморозить личко жартома,
Осінь виганятиме Вітрисько...
Вже пора тобі... Давно пора,
Відпочити від турбот щоденних.
Тай зими вже хоче дітвора,
Щоб з гори спускатися шаленно...
Ось така розмова відбулась,
Що ж сестриці буду завжди рада
Щоби її мрія теж збулась,
Буде взимку лише її влада...
День осінній тихо догора,
Сонце вже за обрії сідає.
В гості завітає знов зима,
Милуватись буду рідним краєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)