ще пам'ятаю твоє обличчя в протилежному куті,
яке воно зухвале. каже: [i]осоромиш мене? зганьби[/i].
еге, пам'ятаю: ціна кохання – покришка моєї домовини,
всі твої друзі – мертві, й до того ж вони – раби.
вже знаю, в який спосіб
розбивала серця багатьом до мене,
але будь обачна: як гратимешся зі мною,
кожен твій рух буде твоєю смертельною помилкою.
ти ніколи не вчишся, ти двієчниця в житті,
теперішніх днів даліло:
щоразу, коли намагаєшся,
ти загрузаєш глибше,
ти провалюєшся до пекла
разом зі своїм електричним троном
королеви рабів.
ти живеш в уявній славі,
в серпанку брехні
та в імлі своїх злочинів.
ти будуєш свої розрахунки,
як помилковий соціопат
будує плани порятунку втраченої молоді.
ти досі мрієш поставити мене на коліна.
може, тому ти плачеш? дитино,
не плекай безнадійних мрій.
завтра скажу тобі так без хитрощів просто:
так само, як тригер завантаженого пістолета,
ви були причиною заподіяної шкоди.
забагато любителів, як мисливці: видобуток
сьогодні на хвилину,
а вчора на позавчора, і так в нескінченність.
ну, а так, якщо не казати нічого,
то можна сказати так:
ті самі старі шляхи,
ті самі сумні гріхи –
все то для тебе, теперішніх днів даліло.
сором тобі, ганьба на тобі, дівчино.
ти королева рабів,
королева недбалих екологічно нечистих злодіїв,
ти сказала: [i]любов[/i] – і розпалася як поняття
за твором: modern day delilah, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2017
автор: Crystal view