Коли половіє у полі жито,
Коли жде покосів стигла пашня.
І здається, що все назавжди вже забуто,
І летять у далеч літа.
Ти візьми запорошені мрії
І зажми їх у сильний кулак.
Хай не гаснуть остання надії.
Закричи на весь світ просто так.
Ти розлукою довго не бався.
Сивий дим хай не стелить туман.
Ти на віттях журби розгойдайся.
Спопели неприйдешній обман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: Надія Тополя