...Мов лавою розпечені ті дні,
Коли думки негаснучим вулканом ,
Вирують у душі терпкі, сумні.
Пригірклістю безмежної омани.
Чи є на горизонті кораблі?
Біліються вітрила із надії?
Бо лава мов приречені жалі,
Впивається у хвилі , буревії.
Із часу, розчиняють її вщент.
Але не згасне, знов оці вулкани.
Стають в душі немов одвічний хрест,
Де кораблі мов марево, тумани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: Квітка))