У тебе вже давно своя сім'я,
У мене також є сім'я моя.
Та я любов неначе яблунь цвіт,
Все бережу для тебе стільки літ...
Вона в моєму серденьку живе,
А я кохаю досі лиш тебе.
І може ще колись на схилі літ,
Для нас цвістиме папороті цвіт.
Нераз в думках горнусь до тебе я,
Та мрія не збувається моя.
Хоч відчуваю дотики твої,
Та не досяжні почуття мої...
Щаслива я, що маєш щастя ти
І хоч прийшлося нарізно іти.
Нехай тебе кохання зігріва,
Ніщо не вдієш доля в нас така...
Доля не моя... Вигадана... Просто Муза продиктувала... Я написала...
Та нажаль і такі випадки часто бувають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)