Ну хто як не ти,
Підсолиш мені життя,
Щоб воно було до смаку -
Бо йду вже в атаку,
Рукопашню -
Хтось зазіхає на мою башню.
А! То це ж Костик Невмирущий,
Красень завидющий
Залицятися взявся.
Та, мабуть, перестарався,
Не розрахував,
Що життя не казка,
А ось і розв"язка.
Розв"язалася торба -
А там ого-го-го!
Слимаки, хробаки,
Жаби, краби,
Навіть миша.
О! Тиша, тиша, тиша-ша...
Приймається рішення,
Щоби не дати
Нікому згіршення.
І Костикові Любові своєї
Я не віддам.
Зоставайся, милий, сам!
Сам на сам,
Із сумлінням своїм.
Моє щастя ніколи не буде твоїм!
За щастя боротися треба -
Просім допомоги у неба,
У сил піднебесних -
Нехай і грішник воскресне!
І не шукаєм для цього кулі,
Лише складем в кулак дулі.
Любов не зникає.
Вона надійний стержень має.
О... відчуваю смак життя,
До цього причетна рука твоя,
Руки - і не буде у нас з Любов"ю
Розлуки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: яся