Оселя, що «Троянда» зветься…

Будинку-інтернату    "Троянда"  для  дітей-інвалідів  присвячується...

Там  верби  з  соснами  стрічались,
Туманний  подих  над  водою…
Над  вітром  хмари  насміхались
І  грались  дзеркалом-рікою…

Дорога  кликала,  просила
І  звала,  стежкою  звивалась…
Зайти  не  кожному  під  силу
В  оселю,  що  «Троянда»  звалась.

Бо  не  трояндово  там  пахне,
Там  запах  болю  і  безумства…
Там  хтось  живе,  а  хтось  і  чахне,
Хтось  –  з  розумом,  а  хтось  –  в  неумстві.

І  не  питай,  за  що  ті  муки.
Бо  не  коректне  це  питання.
Спитай  для  чого,  чи  для  КОГО
Ці  діти  терплять  всі  страждання?

А  це  ж  для  нас,  щоб  розбудити
Ті  почуття,  які  заснули.
І  щоб  примусити  цінити
І  сьогодення,  і  минуле.

Щоб  перевірити  на  щирість,
І  пробудити  серце  чуле.
Щоб  ми  відчули  Божу  милість,
І  Бога  ми,  глухі,  почули.

А  очі  їхні  серце  крають!
Той  погляд  витримати  важко…
Їх  душі  тонко  відчувають,
Хоч  в  тілі  скривдженої  пташки…

І  їх  забути  вже  несила,
Та  і  не  треба  забувати…
І  коли  світ  тобі  не  милий,
«Троянду»  спробуй  пригадати.

І  про  життя  ти  більш  глибоко
Почни  замислюватись  враз.
Чи  не  занадто  це  жорстоко  –  
Свої  проблеми  –  напоказ.

Вони  ж  порівняно  мізерні
І,  мабуть,  досить  незначні…
Плекай  в  собі  духовне  зерно,
Цінуй  усі  прожиті  дні!

Вимогливим  до  себе  будь,
Не  підміняй  собі  в  угоду
Слова,  які  міняють  суть,
Зіславшись  на  сучасну  моду.

Не  зви  вразливістю  байдужість
І  своє  серце  не  жалій.
Шматочком  світу  стань  їм,  друже,
Здійсни  цим  дітям  якусь  з  мрій.

Заглянь  у  чорні  очі  Раї
І  руку  кожному  подай…
І  хай  не  буде  «хата  скраю»…
Ти  їм  потрібен,  пам’ятай!

Спитайся  про  життя  у  Толі,
З  Олегом  словом  поділись.
На  всі  страждання  –  Божа  воля…
З  Артуром  Богу  помолись.

Хтось  поспіша  до  них  з  АТО,
Хтось  сорочки  їм  вишиває,
Хто  свята  скрашує,  а  хто  –  
Щодня  смиренно  доглядає…

Хтось  –  на  природі  відпочинок,
Хтось  –  Новий  рік,  хтось  –  новий  день.
Зроби  їм  свято,  це  ж  бо  вчинок,
Достойний  людяних  людей.

Не  будь  байдужим  –  це  оціниться,  
Поменшає  сердечних  ран…
І  сосни  з  вербами  обнімуться,
Й  над  Бугом  дінеться  туман…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760601
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: ЮНата