Незрозуміла мандрівка

     [i]  І  ось  цей  світ  -  незрозуміла  мандрівка.  Поряд  дерева  як  люди  і  люди  мов  дерева,  і  будинки  -  вулики.  І  ось  твоє  тіло  із  серцем  -  двигуном  та  судинами  -  проводами.  Роби  з  ним,  що  хочеш.  І  твої  очі  як  фари  автомобіля  в  тумані  людському.  І  ноги  -  колеса,  і  руки  -  щупальця  дивного  створіння,  що  начебто  тримають  надійно  кермо  своєї  долі.  Але  душа  наче  пташка  у  клітці.  Від  себе  не  втечеш.
     Дурням    легше  "рулити",  а  комусь  ще  пізнавати  те,  що  давні  філософи  не  змогли  ніяк  пояснити.  Те,  що  сіяє  над  кожним  мов  німб...Сенс  усього...
     І  дні  один  за  одним  складаються  до  пастки  часу,  легко  вилітають  в  якусь  трубу  вихлопну.  І  паливо  -  надія  завжди  на  "  підсосі  ".  І  небо,  ще  той  поліцейський,  завжди  готове  втрутитись  у  ситуацію.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2017
автор: Мандрівник