По колу плелись радість із журбою,
Давно згубивши дням своїм лічбу.
Та зважившись на все махнуть рукою,
Я відпустила тугу і журбу.
І від тепер в мені їм місць немає.
Не стану в гості їх чекать на чай.
Та замість них в моїй душі лунає
Любові, вдячності і радості розмай!
Я зрозуміла, що усе відносно,
І не буває злоби без добра,
І все на світі правильно і просто,
На все свій час, на все своя пора.
Ти не тривожся, бо самі квітки,
Як прийде час, розпустять пелюстки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760386
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.11.2017
автор: Наташа Бруснікіна