Глузують з мене ямби і хореї:
"Доволі вже - своє ти відспівав!
До біса все в останній день Помпеї. ..
Допий чарчину - досить вже октав!"
Ну що ж,глузуйте! - Якось обійдуся.
Я зможу і без ритмів на одній струні.
Заплачете, а я ще посміюся,
Коли із прозою домовлюсь навесні.
Між іншим є ще анапест і дактиль -
Більш толерантні і підуть на компроміс,
І знову заживемо по контракту,
Або на віру без образ і сліз.
І стануть в чергу знов до мене музи.
Для них завжди знайдеться хліб і сіль.
От тільки зараз вижну кукурудзи
І знову сяду за письмовий стіл.
Тож не знущайтесь - є ж бо конкуренти -
Он проситься Олександрійський вірш...
Вертайтеся без сміху й сантиментів.
Всі знають - у гурті і борщ смачніш.
О,осінь, осінь! Я в твоїх тенетах.
І хоч дощі,вітри,нема тепла -
Ти для поезії придумана Поетом!
Люблю тебе якою б не була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2017
автор: Михайло Гончар