Берести старі дуплисті
Обіймають береги,
У стрімкому падолисті
Гублять листя навкруги.
Дужі крони-обереги
Підпирають небозвід.
Над водою, мов ковчеги,
Позбирали родовід.
Їхні корені могутні
Підмиває течія,
Дух і сила в них присутні —
Тож утримує земля.
Досі в пам‘яті тримають
Зниклі в повінь острівки,
Молитвами світ благають,
Небо хилять до ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Lana P.