Червона заграва, рожева блакить-
Не питайте, що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки - автомат німий.
Вже не чути звуків - настав час такий.
Хоче він сказати. де і з ким лежить.
А над ним багріє рожева блакить.
Люд осиротілий - очі закрива.
Дайте нам керманича і поводиря.
Блукати не можемо більше уночі.
Подаруйте зорі нам огарок свічі.
В кого запитата, де найти підмогу,
Щоб до хати рідної віднайти дорогу.
Догорала свічка в мареві надій,
Вже ніхто не скаже, де чужий де свій.
Там у тому полі хмари вороння
І не розібратись там , де ти , де я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Надія Тополя